Україна-США: тернистий шлях до партнерства
Коли 1994 року Україна погодилася відмовитися від свого арсеналу ядерної зброї, її територіальна цілісність була однією з умов меморандуму. Його підписантами стали як Росія, так і США. 20 років по тому Росія анексувала Крим. <br /><br />А на сході ідуть бої між українською армією та підтримуваними Росією сепаратистами. Чому західні держави, зокрема США, кинули Україну на поталу? <br /><br />За 23 роки української незалежності взаємини між Києвом та Вашингтоном пройшли через як злети, так і падіння. Практично весь час вони залежали від політики Росії щодо України.<br /><br />Після злету у середині 90-х наприкінці декади відбулося різке погіршення. Президент Леонід Кучма став об‘єктом дедалі гострішої міжнародної критики через ситуацію з правами людини в Україні. Убивство журналіста Георгія Гонгадзе призвело до фактичного замороження двосторонніх взаємин. <br /><br />Наступним визначальним етапом у стосунках між Києвом і Вашингтоном стала Помаранчева революція 2004 року, в якій президент США Джордж Буш побачив нагоду далі звузити сферу впливу Росії. Ще до революції США надавали фінансову підтримку неурядовим організацям, що займалися просуванням демократичних цінностей, включно з організаціями, критично налаштованими до президента Кучми. <br /><br />Утім, 2008 року зусилля адміністрації Буша укласти договір про особливе партнерство між Україною та НАТО не дали результату, головним чином через опір з боку Німеччини та Франції, які не хотіли псувати стосунки з Росією. <br /><br />Політика замирення, яку країни Західної Європи та Північної Америки застосовували відносно Росії,посилилася і за президентства Барака Обами, який оголосив про “перезавантаження” американо-російських взаємин під час першої зустрічі з президентом Владіміром Путіним. Він хотів таким чином перегорнути сторінку у двосторонніх відносинах і дати їм новий, конструктивний напрямок. <br /><br />Російський же президент, як виглядає, побачив у так званому “перезавантаженні” шанс перекроїти європейські кордони.
