Щоденники війни | Випуск 2

#ЩоденникиВійни #ЗміниЗарадиКраїни

Мене звати Артем. До війни я встиг закінчити магістратуру з політології. А 25 лютого мав їхати до Харкова — міста в якому я навчався протягом шести років. Саме тут я сформувався як особистість та знайшов товаришів з усієї країни. Я мав їхати до своїх друзі у Харків святкувати закінчення навчання в університеті.

24 лютого о п'ятій ранку я прокинувся від дзвінка одного з друзів. Він чекав на мене у Харкові. На тому кінці я почув: «Почалося. Що робити?»
Зараз місто Харків, яке я вважав найкрасивішим в усій країні, стоїть у руїнах. Будівля мого університету, бібліотеки, улюблені кафе та місця відпочинку зруйновані. Але я обов'язково поїду до Харкова щоб допомогати відбудувати місто. Війна обов'язково закінчиться, і настане час «збирати каміння».
Зараз я вдома, у рідних Сумах. Майже кожного дня я допомагаю у Першому гуманітарному штабі.
Війна - це час випробувань. «Хто справедливий і милосердний, знайде той життє, правду і повагу». (Біблія. Притчи 21:21)